Мартинівка

       За 3-4 кілометри на північний захід  від Дібрівки розмістилась Мартинівка, яка нараховує зараз понад 60 дворів, 120 мешканців

          Перші відомості про Мартинівку виринають з 1872 року. Тоді вже утверджуються забудови чеських переселенців, земельні наділи котрих сягали восновному 12 гектарів. Поселення формувалось на кшталт хуторянських садиб.

          За актами 1884-1886 років  «Мартиновка» (подекуди марціновка») мала статус колонії на 30-40 дворів з адміністративною підпорядкованістю Груш виці. Займаючись рільництвом , тваринництвом, деревообробним промислом, мартинівці вирішували свої громадсько-побутові проблеми на «сходках». Так, в 1887 році ухвалено укріпити дороги, містки,  водостоки.

          Запис 1889 року згадує Мартинівку, де поблизу «Тарновой гури» (Тернової гори) пограбовано проїжджаючого крамаря. З цього приводу в колонію прибули волосні слідчі  для допитів.

          Коли після  Великої Вітчизняної  війни чехи з Мартинівки вибули, їх місце зайняли  околишні поселенці, що були на правах хуторянців десь до 1959 року.

          Назва Мартинівка від імені Мартин, що з латинського Мартіус «войовничий». Її мають ще 25 поселень України. Окремі з них у колишньому звучанні Марцинівка, Марцеліна, Марцелі

вка тощо відходили до колоніальних поселень.

          Жаль, що не виявлено свідчень чи існувала Мартинівка  до чеської колонізації, чи мала вона під такою назвою статус урочища. Маємо лише усно-мовний здогад дворовицьких старожилів. Ніби в минулому Мартинівкою тут називали дубовий гай, належний власнику Мартинові. Інші кажуть ,що в тому гаю були забудови лісника і Мартина. І оскільки знаходились біля шляхового тракту, казали: «Там , коло Мартина».

          А коли двір Мартина згорів, це місце стали називати мартинівкою.Кажуть, що на той час поселення мало лише 5 невеличких садиб, розкиданих на яристих висотах.